X
Получайте новые материалы по кормлению животных каждую неделю на почту

Соєві боби та продукти їх переробки у раціоні ВРХ

Досить поширеною стала практика включення соєвих бобів та продуктів їх переробки в раціони для молочних корів. Вони є цінним джерелом незамінних амінокислот і підходять для будь-якого раціону із вмістом грубих кормів. Залежно від технології переробки соєві боби можуть забезпечити раціон високоякісним білком, розщеплюваним, нерозщеплюваним та розчинним протеїном, енергією, жиром і клітковиною (Таблиця 1.).

Таблиця 1. Поживна цінність соєвих продуктів, які використовують у раціонах ВРХ (усі значення розраховані на основі сухої речовини).1,2

Соєве лушпинняСоєвий шрот, 44%Соєвий шрот, 48%Соєвий шрот оброблений/з високим вмістом RUPСоєвий шрот, пресованийСоєві боби, прожареніСоєві боби, сирі
СР,%90,088,088,092,091,090,086,0
СП,%12,150,054,548,748,540,940,9
RUP,% СП

 

30,035,035,051,060,050,026,0
RUP,%

СР

3,617,519,124,829,120,510,6
РП,% СП20,020,020,010,119,017,040,0
Розчинний протеїн,% СР2,410,010,94,99,26,916,4
АДК,%50,010,06,08,28,511,010,0
НДК,%67,014,08,020,612,513,813,0
Загальна кількість перетравних поживних речовин,%77,084,087,085,085,094,091,0
ЧЕЛ, Мкал/кг1,761,9421,961,962,182,12
Неструктурні вуглеводи,%13,527,330,018,127,121,923,3
Жир,%2,31,41,06,85,418,317,7
Зола,%5,17,36,55,86,55,15,1
Са,%0,590,300,290,540,290,280,28
Р,%0,210,680,700,730,650,650,65
Мg,%0,270,300,320,300,280,260,26
K,%1,342,122,282,341,901,891,89
S,%0,110,370,480,400,370,380,38
Mn, ppm14,031,041,037,032,033,033,0
Cu, ppm11,024,022,018,020,014,014,0
Zn, ppm48,057,061,061,060,050,050,0
Fe, ppm496,0223,0227,0208,0155,0158,0158,0
Se, ppm0,100,110,110,110,110,100,10

Джерело: Dairy Reference Manual, third edition. NRAES-63.
Дані таблиці можна використовувати у випадку, коли немає можливості здійснити аналіз. СР=суха речовина, СП=сирий протеїн, RUP=нерозщеплюваний в рубці протеїну, РП=розчинний протеїн, ЧЕЛ=чиста енергія лактації, Ca=кальцій; P=фосфор; Mg=магній; K=калій; S=сульфур; Mn=марганець; Cu=мідь; Zn=цинк; Fe=залізо.

Соєві боби забезпечують раціон протеїном та енергією. Якщо вони пройшли правильну температурну обробку, то можуть стати джерелом додаткового нерозщеплюваного в рубці протеїну та жиру. А соєві боби, яких не піддавали нагріванню — джерелом розщеплюваного та розчинного у рубці протеїну.

Соєвий шрот використовується як високобілковий інгредієнт в раціонах молочних корів. Існують продукти термообробки соєвого шроту, які забезпечують раціон додатковим нерозщеплюваним у рубці протеїном.

Соєве лушпиння є відмінним доповненням раціону перетравною клітковиною. Його часто додають до раціонів корів, щоб розширити кормову базу або мінімізувати ризик захворювання тварин на ациоз рубця.

Без сумніву, соя і продукти її переробки забезпечують раціон молочних корів різноманітними поживними речовинами. Однак, як і у випадку з іншими кормами, існують певні обмеження у їх використанні. Про них потрібно знати, щоб отримати максимальний ефект від згодовування цього продукту коровам.

Сира соя (Не піддана тепловій обробці)

Насіння сої, яке не пройшло температурної обробки, можна успішно додавати до раціону корів. Воно є джерелом розщеплюваного та розчинного в рубці протеїну, а також енергії у вигляді жиру. Рекомендована кількість цього інгредієнта — 10% сухої речовини у загальному раціоні. Для дійних корів — не більше 1,8-2,2 кг кількості фізичного корму.

Сира соя містить ферменти, які можуть негативно впливати на засвоюваність деякої кількості жиру  соєвих бобів. До них належать ліпаза і ліпооксидаза. Ліпаза викликає прогіркання або утворення вільних жирних кислот олії, що міститься в соєвих бобах. Ферменти з антипоживними якостями  втрачають свою інактивуються під дією температури, вищій за 80° С. Ліпооксидаза окислює ненасичені жирні кислоти до перекисів. Останні можуть бути токсичними для мікроорганізмів рубця, якщо тварини споживатимуть велику кількість сирої необробленої сої.

Молоді телята дуже чутливі до перекисів, тому сиру сою бажано не давати телятам протягом чотирьох місяців після народження. Ліпооксидаза руйнується при температурі, вищій за 49 °С.

Щоб уникнути проблем, пов’язаних із згадуваними ферментами (наприклад, прогірканням корму), рекомендують зберігати зерно сої в цільному  недробленому вигляді. Якщо ж його не планують згодовувати необробленим, то соєві боби слід подрібнити на вальцях, передробити або перетерти перед тим, як додавати до зернової суміші. В ідеалі її слід готувати один раз в два тижні взимку та один раз в тиждень влітку.

Сирі соєві боби містять фермент уреаза, який розщеплює сечу в аміак та вуглекислий газ. Саме з цієї причини не рекомендують додавати сечовину до раціону, в який входять нативні соєві боби. Якщо сечовина згодовується разом із свіжими подрібненими або розмеленими зернами сої, то вона здатна відносно швидко виділяти аміак, вступаючи з ними в контакт. Корови досить чутливі до газоподібного аміаку, тому якщо раціон містить забагато таких азотних сполук, як аміак, це може призвести до зменшення споживання сухої речовини.

Теоретично, якби при  складанні загального змішаного раціону, замість сирих подрібнених або розмелених соєвих бобів використовували цільні недроблені зерна, навряд чи фермент діяв би на сечовину. Однак, практично це можливо лише тоді, якщо жодна зернина не буде пошкоджена під час змішування чи роздачі корму. Силос з додаванням сечовини можна згодовувати разом із сирою соєю, якщо у ньому практично не залишається сечовини після силосування.

Сира соя містять інгібітор трипсину та, ймовірно, інші антиферменти, які можуть знижувати перетравлювання білка у моногастричних тварин. До анти поживних речовин сої входить також специфічний білок соїн. Він має токсичну дію на деяких тварин з однокамерним шлунком. Усі ці фактори не впливають в значній мірі на фізіологічний стан ВРХ завдяки унікальному процесу обміну речовин у рубці.

Соя після теплової обробки

Після термообробки у зерні сої міститься (в перерахунку на суху речовину) 33-34% сирого протеїну, 15-20 % жиру, а кількість вологи зазвичай 12%. Якщо соя пройшла належну термічну обробку, то вміст нерозщеплюваного в рубці протеїну становить 50 %, вмісту сирого протеїну.

Основними способами теплової обробки бобів сої є екструзія та прожарювання. Обидва мають як переваги, так і недоліки.

Прожарена соя

Популярний спосіб згодовування соєвих бобів, який забезпечує в раціоні вміст неперетравного в рубці протеїну та жиру. Останні ефективно діють у більшості типів раціону. Відповідно до спостережень, поживні речовини проявляють себе найкраще під час годівлі силосу злаково-бобових. Кількість прожареної сої у загальному раціоні може становити 18% по сухій речовині. Однак, у багатьох випадках, якщо до раціону додають інші концентровані інгредієнти, то вона буде меншою.

Існує два основних типи прожарювачів сої — барабанний прожарювач та високотемпературний тостер, в якому зерна переміщуються по перфорованій плиті, через яку продувається нагріте до високої температури повітря. У барабанних сушарках зерно поміщають у сушильний барабан з температурою повітря від 204-316 °С. Зерно сої перебуває під високою температурою близько хвилини. Воно може підгоріти, якщо залишатиметься в барабані довше. Відсоток підгорання бобів, зазвичай, мінімальний.

Обладнання (тостер), в якому зерно рухається по перфорованій отворами плиті, через яку продувається гаряче повітря забезпечує менший відсоток  підгорання зерна і  може бути більш енергозберігаючим, ніж попереднє. Зазвичай, воно  й дорожче в ціні.

Основна ціль прожарювання — досягти рівномірного нагрівання та доступності сої при утриманні від охолодження протягом деякого часу. Соєві боби, які проходять через барабан прожарювача стають  досить поживним кормом. Найпоширенішим методом  прожарювання, зазвичай, є обдувка відкритим полум’ям.

До факторів, які впливають на вміст нерозщеплюваного у рубці протеїну під час використання  методу прожарбвання відкритим полум’ям належать: вміст вологи в зернах, їх чистота та температура навколишнього середовища. Немає нічого незвичного у тому, що кількість згаданого протеїну варіює в межах 40-65% сирого протеїну. Це і пояснює різні результати у надоях під час досліджень.

Дослідники штату Вісконсин показали різницю у кількості нерозщеплюваного у рубці протеїну та лізину під час різної температурної обробки (Таблиця 2). Виявляється, що оптимальна температура прожарювання соєвих бобів для згодовування дійним коровам не повинна перевищувати 146 °С. Після цього зерно не можна охолоджувати протягом тридцяти хвилин. При цьому температура бобів  сої при витримці їх гарячими завжди буде нижчою, ніж температура бобів після виходу із прожарювача через випаровування вологи. Вона буде на 10-20 °С нижчою залежно від вмісту вологи в сої.

Таблиця 2.

Теплообробка соєвих бобівНерозщеплюваний протеїнЛізинДоступний лізинПіслярубцевий доступний лізин2PDI
% загальної СРмг/сума усіх поживних речовин% загальної СР
без нагрівання333052809286,3
122,78 oС – 30 хв.4430228712630,9
135 oС – 0 хв.4631329513618,5
135 oС – 30 хв.5530628815814,3
146,11 oС – 0 хв.5730127715810,8
146,11 oС – 15 хв.632882621659,6
146,11 oС – 30 хв.613122861749,5
152,78 oС – 30 хв.652732391559,4
160 oС  –  30 хв.662552181448,6
SE2,921,119,19,6.78

Джерело: Cornell Nutrition Conference Proceedings, 1994. Use of heat processed soybeans in dairy rations. L.D. Satter, T.R.Dhiman and J.T. Hsu.

Як виміряти правильну температуру прожарювання

Відмінність у показниках надоїв після згодовування прожарених соєвих бобів може пояснюватись неправильною процедурою прожарювання. Якщо температура недостатня, то кількість нерозщеплюваного у рубці протеїну в раціоні може суттєво зменшитись. Зависока ж температура спричиняє утворення продуктів реакції Майяри, яка призводить до того, що протеїн не засвоюється в тонкому кишківнику. Кількість лізину, доступну для засвоєння у після-рубцевому відділі також зменшується через недотримання правильної технології прожарювання. Саме тому важливо встановити нормативні значення, якими виробники молока користуватимуться, купуючи високоякісний продукт.

Існують тести, які визначають, наскільки температура нагрівання відповідала вимогам. Простим методом є тестування активності уреази, яка виражається через показник pH. Якщо він знаходиться в межах 0,05-0,30, це свідчить про правильну технологію прожарювання. У загальному змішаному раціоні або зерновій кормо-суміші із вмістом сечовини бажане значення — 0,05-0,10.

Інший відомий тест визначає індекс дисперсності протеїну (PDI). Розщеплюваність кормового інгредієнта знижується при збільшенні часу та температури нагрівання. Використовуючи цю процедуру, можна визначити як довго соєві боби перебували при високій температурі впродовж прожарювання.

PDI для оптимально прожарених зерен сої — 9-11. Соєві боби, в яких PDI перевищує значення 14, вважаються недостатньо прожареними. Основний недолік мірила PDI полягає в тому, що  втрачається чутливість показів після того, як досягається оптимальний рівень нагрівання. Наприклад, якщо PDI знаходиться в межах від 14 до 9, відсоток нерозщеплюваного в рубці протеїну та лізину збільшується (Таблиця 2). Навіть найменша різниця в нагріванні може вплинути на цінність прожарених соєвих бобів. Але її важко визначити, тому що цей метод не достатньо чутливий.

Розмір частинок прожарених соєвих бобів

Більшість дослідників засвідчують, що розмір частинок також впливає на розщеплюваність протеїну прожареного зерна сої. Від них залежить і те, наскільки високопродуктивні корови засвоюють протеїн. Справа в тому, що протеїн у маленьких частинках розщеплюються швидше у рубці, ніж у більших.

Дослідники університету в штаті Вісконсін (США) спостерігали за дійними коровами після того, як їм давали більшу кількість цільного прожареного зерна сої. Коровам згодовували раціон, в якому було 50:50 грубого корму та концентрату, в якому кількість неподрібненої сої складала 0, 12, 18 та 24 відсотки сухої речовини. Продуктивність та склад молока відображені в Таблиці 3. Згідно із результатами дослідження, продуктивність зросла, коли до раціону додавали прожарені боби у кількості 12-18% по сухій речовині.

Таблиця 3. Надої та склад молока від корів, які споживали цільні соєві боби різного ступеня прожарювання.

Цільні прожарені соєві боби, % на основі сухої речовини
0121824
молоко, кг/день76,782,585,485,4
жир, кг/день2,462,622,552,57
протеїн, кг/день2,372,492,552,57

Джерело: Knapp D. M. et al., 1991. J. Dairy Sci. 74:2563-2572.
Примітка: раціони містили НДК 26-27%, сирого протеїну — 16,8-19,7%, чистої енергії лактації — 1,68-1,74 Мкал/кг, кількість жиру у раціонах 0, 12, 18 і 24 була 3,0%, 5,1%, 6,4% та 7,0% відповідно (на основі сухої речовини).

В іншому дослідженні, яке також проводилось в штаті Вісконсін, визначили продуктивність молочних корів після того, як їм згодовували прожарені соєві боби різного ступеня подрібненості (Таблиця 4). Раціон складався із сінажу люцерни, силосу кукурудзи, нелущеної кукурудзи з високим вмістом вологи, соєвих бобів, мінералів і вітамінів. Боби сої склали 18% раціону (по сухій речовині) в усіх експериментах. Значення PDI відповідало 10,6. Найбільша продуктивність спостерігалась після згодовування цільних зерен/половинок та  половинок/четвертинок.

Таблиця 4. Споживання сухої речовини та молочна продуктивність корів, які споживали соєве зерно різного ступеня подрібнення.

 Ступінь подрібнення соєвого зерна
 Сире цільне соєве зерноПрожарене цільне та подрібнене на половинки соєве зерноПрожарене соєве зерно, подрібнене на половинки і четвертинкиПрожарене соєве зерно, подрібнене на четвертинки і дрібнішеПрожарене та грубо помелене соєве зерноSEР
споживання СР, кг/день24,323,923,6323,5423,850,500,9
к-сть молока36,138,0138,623,5423,860,090,003
к-сть молока жирністю 3,5%, кг/день35,3437,637,135,0235,340,700,04
жир, %3,373,433,273,163,250,080,20
протеїн, %3,043,043,023,043,080,020,60

Джерело: Dhiman T. R. et al., 1996. J Dairy Sci. 80:1722-1727.
Соєве зерно нагрівали при 146,11 oС у комерційній суарні та вистоювали протягом 30 хв. перед охолодженням.

У штаті Пенсільванія досліджували вплив технології переробки на розщеплюваність протеїну в рубці. Двом голштинам ранньої лактації ввели канюлі, щоб визначити як саме розмір подрібнення впливає на перетравлюваність соєвих зерен у рубці. Джерелом протеїну були сира і прожарена соя, яку подрібнювали або розмелювали.

Таблиця 5 містить показники ефективності рубцевої перетравлюваності  соєвих бобів різної технології  переробки. Розмелювання соєвого зерна  збільшувало загальну площу поверхні частинок і сприяло розщепленню  субстрату рубцевими мікроорганізмами. Результати показали, що розщеплюваність сирого протеїну розмеленого прожареного зерна сої не відрізнявся від подрібненого сирого зерна та розмеленого соєвого шроту.

Таблиця 5. Ефективність перетравлюваності у рубці (%) сої різної обробки.

Сира подрібнена сояСира розмелена сояПрожарена подрібнена соя

Прожарена

розмелена соя

Суха речовина53,267,653,362,5
Сирий протеїн47,763,438,851,9

Джерело: Lykos T. et al., 1995. J. Dairy Sci. 78:1789-1801.

На основі декількох ґрунтовних дослідженнях прийшли до висновку, що подрібнення зерна на ціле/половинки і половинки/четвертинки є оптимальним розміром частинок для рубця. Соєве зерно, цільне чи подрібнене на половинки,  в незначній мірі або взагалі не розділяється суміші компонентів корму. Однак, для зернових сумішей або інших добавок найкраще підходить зерно розміром в половинка/четвертинка. Якщо мета годівлі прожареною соєю забезпечити раціон нерозщеплюваного в рубці протеїну, то не рекомендують використовувати в раціоні розтерте або гранульоване соєве зерно.

Екструдована соя

Екструдовані соєві боби піддають високотемпературному впливу, протягом якого вихідна температура продукту може коливатись в межах 132-149 °С. Екструзія відбувається під впливом нагрівання нагрівання та тиску на продукт протягом деякого часу. В ході цього процесу соєві боби розмелюються, нагріваються в шнеку екструдера, звідки виходить продукт у вигляді джгута. Продукт нагрівається за рахунок перетворення механічної енергії в тепло під впливом фізичного впливу – подрібнення зерен. Під час екструзії руйнуються  жирові зв’язки сої, це може прискорювати проходження жирів у рубці при  згодовуванні такого продукту молочним коровам. Згодовування екструдованої сої може призвести до зниження жирності молока.

Таблиця 6 відображає результати опублікованих і не опублікованих досліджень, в яких порівнювали прожарені і екструдовані соєві боби з соєвим шротом і сирою соєю. Молочна продуктивність в середньому зросла на 1,36 кг молока в день. Результат, ймовірно, занижений, оскільки у багатьох порівняннях використовували не достатньо прожарені зерна.

Таблиця 6. Реакція тварин після споживання прожарених соєвих зерен.1

Оброблене соєве зерноК-сть молокаЗміна в к-сті жируЗміна в к-сті протеїнуСпоживання сухої речовини
Прожарене3,5 (16)2+0,06 (16)-0,07 (16)– 0,02 (16)
Екструдоване2,9 (20)-0,17 (19)-0,06 (17)+0,2 (18)

Джерело: Cornell Nutrition Conference Proceedings, 1994. Use of heat processed soybeans in dairy rations. L.D. Satter, T.R. Dhiman and J.T. Hsu.
1Соєвий шрот або не прожарене соєве зерно давали контрольній групі
2Число в дужках — кількість порівнянь

Соєвий шрот

Соєвий шрот — повноцінне збалансоване джерело протеїну. Він містить усі незамінні амінокислоти і є концентрованим джерелом протеїну і енергії. Крім того, цей корм містить меншу кількість клітковини порівняно з іншими олійними культурами.

Існує два основних види соєвого шроту. Один із них виготовляється за технологією прямого вимивання олії органічним розчинником, в результаті чого отримують шрот із вмістом сирого протеїну 44%. Інший спосіб передбачає попереднє видалення плівок сої , потім таке ж вимивання олії органічним розчинником. З обшолушеної сої отримують шрот із 48% сирого протеїну.

Існує також  соєвий шрот із високим вмістом нерощеплюваного в рубці протеїну, який виготовляють під впливом нагрівання для додавання в раціони з високим вмістом байпасного протеїну. Ефективність  використання в раціоні того чи іншого виду соєвого шроту оцінюється на основі поживних речовин, якими він забезпечує раціон, та ціни кожного поживного елемента.

Екстракційний соєвий шрот (за технологією прямої екстракції олії органічним розчинником)

Цей продукт містить 44 або 48% сирого протеїну в кормі у фізичній вазі (50% і 54,5% в перекладі на абсолютно суху речовину, відповідно). Соєвий шрот з 48% сирого протеїну містить близько 8% натурально-детергентної клітковини НДК, а у шроті з 44% СП — 14% НДК, оскільки він змішаний з прожареним розмеленим лушпинням.

Соєвий шрот виготовляють, подрібнюючи соєве зерно, добувають соєве масло за допомогою такого органічного розчинника, як гексан. Соєва олія є популярним продуктом на ринку і використовується у харчовій промисловості.

Соєва макуха, виготовлена пресовим методом

В результаті цього процесу видаляють меншу кількість олії. Енергетична цінність цього продукту вища за попередній, оскільки містить більше олії. Цей продукт зазвичай малодоступний. (В США, але не в Україні. В Україні – це один із найпоширеніших соєвих продуктів* прим. перекладача)

Високопротеїновий соєвий шрот

Додаючи звичайний соєвий шрот до раціону, ми забезпечуємо його розщеплюваним протеїном. Проте, лише незначна його кількість «рятується» від рубця. Нагрівання або обробка соєвого шроту сприяють хімічним реакціям між цукрами та амінокислотами, які підвищують протеїнову цінність продукту. Залежно від способу обробки, кількість нерозчинного в рубці протеїну може варіювати в межах 50-70%.

Вчені не здійснювали багато досліджень, використовуючи прожарений соєвий шрот в раціонах дійних корів, порівняно з прожареними соєвими зернами. Доступна мінімальна інформація стосується лише умов нагрівання шроту.

До комерційних методів виробництва повножирового соєвого шроту належать: переробка за допомогою шнекового пресу, екструдера.

У виборі продукту вам допоможуть результати досліджень. Візьміть до уваги і вплив кількості вмісту нерозчинного в рубці протеїну на годівлю та економічну цінність шроту.

Торгові марки, які використовують цей метод SoyPlus® і Soy Best®. Профайл поживних речовин на основі сухої речовини марки SoyPlus®:

Таблиця 7.

Сирий протеїн48.9 %
Нерозщеплюваний в рубці протеїн60.0 %
КДК8.0 %
НДК23.7 %
Сирий жир5.7 %

Провели чимало досліджень, в яких порівнюють SoyPlus® та сирий (не перероблений) соєвий шрот. В дослідницьких джерелах кількість нерозщеплюваного в рубці протеїну варіює в межах від 55% до 67%. Результати більшості експериментів, в яких використовували SoyPlus®, показали зростання надоїв, однак в деяких різниці не виявили.

Профайл поживних речовин для торгової марки на основі сухої речовини наступний:

Таблиця 8.

Сирий протеїн47,7-48,3 %
Нерозщеплюваний в рубці протеїн56,0-58,0 %
АДК8.0 %
НДК27,3 %
Сирий жир5,0-5,1 %

Результати досліджень, в яких використовували Soy Best ®, зазвичай демонстрували підвищення молочної продуктивності.

Пресований соєвий шрот (Макуха)

Цей продукт виготовляється під багатьма торговими марками, як наприклад, Soy King®, InstaSoy-XP®, SoyMax®. Немає даних з приводу нерозщеплюваного протеїну та молочної продуктивності після споживання коровами продуктів цих марок.

Інша назва цього способу — lignosulfate treated шрот. Згідно з дослідженням, цей шрот перетворювався на «захищений», коли його нагрівали при 148,9 oС протягом 30 хвилин після змішування з ксилозою та вмістом вологи 17%.

За даними досліджень, в яких порівнювали Soy Pass® і сирий шрот, кількість нерозщеплюваного протеїну варіювала в межах від 66% до 82%. Більшість із них зафіксували збільшення молочної продуктивності. Однак, у деяких різниці не виявили. Одне дослідження показало, що після споживання nonenzymatically browned soybean meal корови давали стільки молока, скільки вони дають, споживаючи наполовину менше сирої сої.

Соєве лушпиння

Соєве лушпиння — продукт переробки соєвих бобів. Воно містить небагато лігніну, має високу енергетичну цінність, багате на перетравлювану в рубці клітковину. У більшості випадків частку такого лушпиння в раціоні можна доводити до 10% сухої речовини і використовувати як у період лактації, так і в сухостій.

У штаті Небраска соєве лушпиння досліджували як замінник клітковини грубих кормів на початку та в середині лактації. При цьому ставили мету визначити, як на продуктивність впливає додавання грубо подрібненого сіна до раціонів, де соєвого лушпиння було 25% або 42% сухої речовини грубого корму (Таблиця 7). Контрольний раціон містив 60% силосу без соєвого лушпиння.

Корови, які споживали раціон із високим вмістом соєвого лушпиння  разом із сіном, давали більше молока жирністю 4%, порівняно з контрольною групою. Споживаючи корм з високим і низьким вмістом соєвого лушпиння без сіна, у тварин зменшилась жирність молока, але зросла кількість у ньому протеїну(Таблиця 8). У цьому конкретному дослідженні соєве лушпиння стало успішним замінником грубих кормів, але лише в поєднанні з грубо подрібненим сіном.

Результати декількох досліджень спонукали прийти до висновку, що використання соєвого лушпиння замість грубого корму може впливати або навпаки на надої та склад молока. Велика кількість цього лушпиння в раціоні негативно впливає на рубець, здоров’я тварини та зменшує жирність молока. У іншому випадку, якщо додавати забагато лушпиння замість злакових, то це призведе до зниження молочної продуктивності. Це пояснюється недостатньою кількістю енергії в раціоні. Необхідно проводити додаткові дослідження, щоб визначити обмеження у додаванні соєвого лушпиння замість грубого корму і/або концентрату.


За матеріалами Вірджинії Ішлер та Габріели Варги, Пенсильвансткий державний університет, США.


З нетерпінням чекатиму відгуків та коментарів. Велике Вам спасибі!

Знайшли цей матеріал корисним? Поділіться з колегами в соціальних мережах або надішліть посилання прямо на пошту!

Немає коментарів до статті "Соєві боби та продукти їх переробки у раціоні ВРХ"

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Нет комментариев