X
Получайте новые материалы по кормлению животных каждую неделю на почту

Тостована соя. бути чи не бути?

Технології переробки сої

соя

Сира соя на корм використовується мало через наявність антипоживних факторів. В теперішній час абсолютна більшість соєвих бобів згодовується у вигляді соєвого шроту (залишкова олійність 1-1,5 %). Але в Україні лише в останні кілька років було запущено відразу кілька маслоекстракційних заводів з переробки сої. А до 2010-х років лише два маслоекстраційні заводи час від часу (за відсутності соняшникової сировини) виробляли соєвий шрот, решта шроту завозилася по імпорту.

До 2010-х років технології переробки сої в Україні застигли на рівні слабкорозвинених країн, абсолютна більшість переробників застосовували енергозатратне сухе екструдування, після якого слідував віджим на пресах. Деякі переробники використовували ланцюжок мокре експандування – кондиціювання – експелерне екстрагування (пресування), що так само є технологією 40-50 річної давності. Але в останньому десятилітті Україна зробила величезний стрибок у технологіях соєпереробки.

Сучасні світові тенденції переробки сої розвиваються в двох напрямках: з одного боку – продовжують будуватися маслоекстракційні заводи, які, наближаючись до місць вирощування сої, зменшують свої розміри (в порівнянні із величезними портовими МЕЗами продуктивністю 600-1000 т/добу до 60-200 т/добу). З другого боку, вимогливість споживачів багатих країн до якості продуктів харчування, а також більш уважний прорахунок капітальних і перемінних затрат стимулює збільшення виробництва повножирової ( а найбільше тостованої) сої.

Більшість сої (приблизно 50%), яка переробляється в Україні, згодовується у вигляді соєвої макухи із залишковою олійністю 7-9 %. Американські вчені вважають, що виробництво соєвої макухи пресовим методом є дуже відсталою технологією, яка може застосовуватись лише короткий період для вивчення ринку, або у країнах із слаборозвиненою індустрією.

Проте, наші «законодавці мод» в годівлі – американці – іще 20 років назад розпочали шлях у дещо іншому напрямку: у зв’язку із подорожчанням переробки сої, цільні боби, оброблені теплом, стали відігравати підвищену роль в годівлі тварин. Ці процеси набувають все більшої ваги не лише на американському континенті, а й у багатьох європейських країнах, наприклад, Італії. Оскільки витрати на видалення олії із сої виявляються енергозатратними і марними ( бо потім частину олії доводиться добавляти до більшості рецептів кормів заради підвищення вмісту в них обмінної енергії), ця олія залишається в сої при її переробці. Подібну стратегію застосовує найбільший в Україні виробник і споживач комбікормів Миронівський хлібопродукт (ТМ «Наша ряба»), коли в корм використовується не знежирений соняшниковий шрот, а соняшникова макуха власного виробництва з залишковим вмістом олії.

Таким чином, при застосуванні тостованої сої в кормах відбувається раціональніше використання прямої енергії нагріву полум’ям, в порівнянні із переробкою сої пресовим методом, коли здійснюється перетворення електричної енергії в механічну, а нагрів відбувається за рахунок тертя і стискання.

Іншим недоліком пресової переробки сої є додаткові капітальні та операційні затрати на другий продукт переробки – олію. Після видалення в цьому випадку олія проходить довгий шлях охолодження, транспортування, дозування і змішування, щоб назад повернутись до складу корму. Також при пресовому методі переробки сої високими є витрати на швидкозношувані запасні частини, які досягають не менше 5 % у структурі собівартості переробки, а також необхідні спеціальні інвестиції в системи дозування олії на комбікормових заводах.

Всі ці недоліки усуваються в технології тостування. Що особливо важливо, це, практично, миттєвий вихід на робочий режим тостування і така сама швидка зупинка машини. А також повна відсутність поломок і швидкозношуваних частин  протягом багатьох років. Чудо-технологія!

Іншою перевагою тостованої сої є природне утримання олії клітинами бобів, що дозволяє довше зберігати корми без застосування консервантів і антиоксидантів. Тому що при звичайному додаванні олії до комбікорму остання знаходиться у дрібнокрапельному стані в порах корму, контактуючи великою площею поверхні з повітрям і швидко окислюючись та призводячи корм до різного ступеню токсичності, особливо у випадках тривалого зберігання. Те саме стосується і залишкової олії, яка знаходиться в структурі соєвої макухи.

Переваги використання тостованої сої

Через вищий вміст жирів (олії) в тостованій сої в порівнянні із соєвою макухою або шротом вона є більш поживним інгредієнтом корму, ніж її соєві конкуренти. Так сума перетравних речовин для свиней у тостованій сої на 22% більша, а для ВРХ на 9% більша, ніж у соєвому шроті або в соєвій макусі. Перетравна енергія для свиней і ВРХ більша на 16%, обмінна енергія більша для ВРХ на 30%, свиней на 12%, птиці на 45%. Однак, слід зазначити, що більшість україських спеціалістів із написання рецептів та менеджерів із закупівлі сировини комбікормових виробництв поки-що звертають увагу лише на вміст сирого протеїну, який, звичайно вищий у продуктах переробки сої, і не звертають уваги на більшу енергетичну цінність повножирової сої. Хоча такі ж спеціалісти з Америки чи Європи добре розуміють переваги високої енергетичної цінності даного продукту і з задоволенням включають її до своїх раціонів. Будем сподіватися, що цю освітню прогалину можна подолати рекламою, поясненням та іншими заходами.

Текноімпіанті презентує нову концепцію тостування сої

схема тотування сої

В Італії тостована соя використовується в рецептах практично для всіх видів тварин і птиці. Так, наприклад, для бройлерів її вводять в кількості 5 % в склад раціону, для підсисних свиноматок – 5-12 %, для молочних корів 8-12 % до вмісту концентратів, або 2-3 % до всього раціону, разом з фуражами.

Суттєвий вплив на процентний вміст тостованої сої в раціонах складає співвідношення цін з іншими інгредієнтами корму, як із білковими складовими, так і з зерновими складовими. Обмеженням, щодо введення більшої кількості тостованої сої до складу корму є перевищення допустимого вмісту жиру в кінцевій формулі раціону.

Розрахункові спроби включити тостовану сою до рецептів в реальних умовах українського ринку підтверджують тенденції, присутні на італійському ринку тостованої сої.

Тостована соя осбливо вигідна у раціонах з високою концентрацією енергії і протеїну. Такими кормами зазвичай є корми для молоді, та корми для птиці. В меншій мірі поки-що така продукція «затребувана» у відгодівельних кормах для свиней, де хоч і необхідний високий вміст енергії, процентний вміст протеїну в цих раціонах – низький.

Особливу цінність тостована соя становить для ВРХ через найкращу якість т.зв. захищеного (байпасного) білку. Спробуємо кількома словами пояснити, що це таке. Мікроорганізми рубця жуйних тварин поруч із «корисною» здатністю перетворювати грубу клітковину і низькоякісний білок у мікробний білок, мають і зворотню сторону. Вони також перетворюють у мікробний, малоцінний білок – будь-який інший високоякісний білок. Таким чином, до останньої камери їх складного шлунку – сичуга – потрапляє здебільшого малоцінний мікробний білок. Для власників низько- та середньопродуктивних корів таке явище не становить жодних проблем, але для отримання високих надоїв це явище необхідно подолати. Тобто в кормі високопродуктвних корів повинно бути достатньо спеціального «захищеного» високоякісного білку, який зможе пройти крізь рубець, не бувши обезціненим його мікроорганізмами. Саме тостована соя є ключем до вирішення цієї проблеми. Саме тостованої сої вкрай не вистачає українським власникам високопродуктивних корів!

Наші прогнози

  1. У зв’язку із збільшенням обсягів виробництва сої в Україні, збільшенням цін на енергоносії та сприятливими тенденціями на ринку харчових продуктів склались всі уови для стрімкого розвитку технології тостування сої протягом наступних 5-7 років.
  2. Щорічне збільшення застосування нових високопротеїнових сортів сої та висока агротехнологія буде створювати тиск на витіснення соєвим шротом та тостованою соєю із ринка кормових інгредієнтів поки-що популярну в Україні соєвої макуху.
  3. Власники високопродуктивних корів, які інвестували значні ресурси в інфраструктуру і поголів’я, здатні інвестувати незначні кошти у високоефективну технологію годівлі і першими освоять її.

З додаткових матеріалів курсу «Оцінка якості сировини для виробництва кормів», автори: Ярошенко В. В., Шпичка С.Ю., спеціально для soft-agro.com


Завантажити статтю у форматі .pdf

З нетерпінням чекатиму відгуків та коментарів. Велике Вам спасибі!

Знайшли цей матеріал корисним? Поділіться з колегами в соціальних мережах або надішліть посилання прямо на пошту!

Немає коментарів до статті "Тостована соя. бути чи не бути?"

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Нет комментариев